Навіщо ми намагаємося стати кращими у спорті? Навіщо ми вивчаємо мови? Або навіщо ми вивчаємо менеджмент? Напевно тут все дуже просто. Спорт нам потрібний, щоб бути красивими, підкачаним і щоб подобатися іншим людям. Мови нам навіщо потрібні? Ну, щоб розмовляти закордоном, і, можливо, це приємний бонус під час прийому на роботу. І менеджмент – це звичайно ж більше грошей, управління людьми – все просто.
А тепер запитання: чому ми дуже часто не розвиваємося і не вивчаємо їжу? Чому не звертаємо увагу на те, що ми їмо? Здається, що відповідь проста: їжа як повітря, знаєте, дихаєш та їси, дихаєш та їси – і все нормально. Але в кожного в житті настає однакова ситуація, коли ви не можете дихати. Як тільки у вас забирають повітря – ви починаєте задихатися. Ви починаєте думати, що ж зробити, щоб вижити. Те ж саме з їжею. Коли лікар вам говорить: «Все, вам більше не можна їсти їжу, тепер треба дотримуватися дієти.». І що ви робити? Ваш світ розсипався. У вас є інтернет, є Гугл: «рецепти правильне харчування», «як правильно харчуватися?».
Що робити? Куди бігти? «Так, у мене знайома, щось готувала…рецепти.»… Що? Куди? А за цей час настає ранок. Ви відкриваєте холодильник, а там – варений рис і варена курочка. Приходить вівторок, а там – варений рис і варена курочка. Тому що ви щодня їсте тільки варений рис і варену курочку, бо кажуть, що це корисна їжа і її треба їсти під час дієти. Тому люди не дуже люблять їжу. Точніше саме таку їжу і дієти. Усі думають, що дієти – це не дуже смачно.
Зі мною було майже таке ж. Я ніколи не звертав увагу на їжу. Але коли мені було 8 років, моя бабуся, яка жила в Англії, покликала мене до себе, щоб я побув там три місяці і подивився, як там живуть англійці. Я приїхав і вона погодувала мне, знаєте чим? Бананами. І знаєте, що я дізнався у 1994 році? Що банани не треба варити. Я як дитина радянського союзу завжди думав, що банани якось треба варити, бо я ніколи в житті їх не їв. Але потім зрозумів, що їх не треба варити, і для мене це стало новиною. Після цього вона дала мені мацареллу, нагадало звичайний кисломолочний сир. Але прикольний. Потім був бекон, я подумав, що це сало – «таке тато їсть щодня, що тут такого?». Пармезан…
Ну я подумав, що напевно якийсь світ продуктів існує. Але я про все це забув, приїхав в Україну і до 20 років жив звичайним життям. Я хотів розвиватися, хотів піти в університет, здобути якесь хороше звання, багато грошей, сім’ю, дітей, красивий дім, машину яскраву і велику. Напевно я робив все те, що роблять усі, коли цього хочуть. І не звертав увагу на те, що є, тому що, знаєте, для того, щоб готувати потрібно багато часу, «я не вмію готувати», «я не кухар», «і спеціальні продукти, які напевно приносять леприкони, а кухарі з них щось готують». «Я цього не вмію.». Рис і курочка – чудово. Потім я закінчив університет. Моя спеціальність називається «міжнародний економіст», але якщо ви вбиваєте в Гугл: «міжнародний економіст» – вам говорять, що немає такої спеціальності, тому що, як я пізніше дізнався, «менеджер з внутрішньоекономічної діяльності». І я засмутився, мій світ просто розсипався, тому що я вчився чотири роки, щоб отримати цю посаду, а її навіть немає.
Але щоб не померти з голоду, грубо кажучи, я вже був дорослий, вбив в Гуглі: «офіціант». Розмовляти ж вмію, піду підзароблю грошей. Ваканасій багато – і от, я вже стою в одному з пабів Києва, дешевенький паб: купа людей, всі бігають. Знаєте, в ресторанному бізнесі є маленький секрет: кухарі та офіціанти – це вороги. І от офіціантам не можна заходити на кухню. Ніколи в житті. Таке-от правило, щоб ви знали. Але я домовився через різні схеми – і я відриваю двері, і знаєте, що там бачу? Пеперс-стейк. Це не відбивна, яку я їм десять років. Це пепер-стейк. Я відкриваю меню і бачу там ось таке: дорадо, рикота і горгонзола. Я такий: «Що це таке?». Я здивувався і думаю: «Це меню чи захворювання, що це?».
Але, як прогресивна людина, я використовую Гугл, і виявилося, що дорадо – це рибка, виявилося, що рикота – це такий сир і горгонзола виявилася також сиром. Я був здивований, тому що це виявилися просто звичайні страви – і більше нічого. І в цей момент мій світ змінився. Розумієте, 20 років я жив просто нудною їжею, я зрозумів, що від їжі можна отримувати задоволення. Я зрозумів, що голубці, борщ і вареники – це добре, але не все життя. Є набагато більший світ. І в цей момент я просто змінився. Я прийшов додому і почав багато читати, вчитися, готувати і розповідав усім друзям, що є ще різні види спецій. Всі мене слухали, але я подумав «ну і добре» і почав усміхатися, бо мені здалося, що я знайшов себе в цьому житті. Я усміхався, їв, усміхався, але більше нічого не змінилося. Я купив собі холодильник, тому що у мами з татом був холодильник, я його відкриваю – там голубці та борщ – все нормально, все як завжди. Відкриваю мій, а там все те ж – всі ці ж продукти, але по-іншому приготовлені. Ми дуже чесно поговорили з батьками, у нас було два різні холодильнички – все чесно, ніхто нікого не обманює. Вони їдять свою їжу, я – свою їжу. Але через деякий час, коли прийшов додому, я дуже здивувався. Через одну причину, знаєте вафельний торт? Моя мама робить його геніально. Я прийшов, а його більше не було. Тому що було тірамісу. Я сказав: «Тірамісу, мама?». Потім я відкрив холодильник, а там зазвичай у кутку майонез, один-два-три види, думаю всі знають. А там не було майонезу. Там був домашній майонез, який щойно зробили. Я кажу: «Мама, молодець!». А вона каже: «Це не я.». Кажу: «Тато?», вона відповідає: «Так».
Почекайте: тато зробив майонез. Почекайте. Мій тато зробив домашній майонез! Ви взагалі можете зрозуміти, що відбувається? Я людина, яка ніколи в житті навіть такого не робила, просто зрозумів, що в цьому світі щось почало змінюватися. І після цього через пів рок на нашій сімейній зустрічі, коли ми всі збираємося разом і їмо, їжа стала іншою. І ми припинили сидіти за столом і спілкуватися з кимось. Ми почали гуляти, почали ходити в боулінг, в кінотеатр, і наші зустрічі стали приємними і отримали сенс. Я думаю, що початком для цього якраз був імпульс, який зробила їжа.
Нещодавно мій мамі сказали, що в неї підвищений холестерин і треба дотримуватися дієти. Але для неї це не стало несподіванкою. Тому що вона сказала, що зрозуміла, що їжа і дієта може бути смачною.
От її дієта: перловка зі сухофруктами і песто, курячий бульйон з грибами і чечевицею, пюре з коріння сильдерею, спагетті зі сласйсів з цукіні і запеченими курячими котлетами, чизкейк з чорницею і останнє – хумус із запеченого буряка – і це готує моя мама. Вона зрозуміла, що дієта може бути смачною – і це простий приклад. Але я впевнений в тому, що в більшості українців все трішки по-іншому. Якщо ви хочете дізнатися, що таке нація – поставте їй одне запитання: «Що буде на вашому новорічному столі, якщо Новий рік буде завтра?». Я взяв двадцять людей і попросив їх це зробити. Вони написали мені список, я забрав деякі крайності і щось вийшло. А тепер ви на секундочку подумайте, що завтра Новий рік і, що у вас на столі.
Це наші традиції, і немає нічого поганого в традиціях. Ми отримали їх в спадок від радянського союзу, ми це не обирали. Ми просто народжувалися, приходив Новий рік і ми мали ці страви на столі. Все ок, у мене немає до нікого жодних претензій. Але мені здається, що ця їжа не зовсім українська і не зовсім наша. І вам не здається, що нам пора почати змінювати наші традиції? Створювати нові справжні українські традиції, які в такі системі свободи вже можуть існувати. Мені здається, що ми це можемо зробити. І для того, щоб ви переконалися, що у нашій країні все трішки по-іншому, ніж вам здається. Тому що коли назвав «Шубу» відсотків п’ятдесять підняли руки, але хочу сказати, що в країні все по-іншому.
Я отримав деякі статистику з магазинів. Можливо вона не зовсім офіційна, але, вона мене дуже здивувала. Я отримав її з 1500 магазинів і торгових мереж, але тут не має ринків і торгових палаток. Я взяв лише три пункти: майонез, мівіна і крабові палички – лише цифри. У 2016 році було продано приблизно 500 млн пачок майонезу в Україні, 13 млрд пачок мівіни і приблизно 450 млн пачок крабових палочок. І якщо це поділити на людей, тоодна людина приблизно з’їдає 20 пачок майонезу, мівіни – приблизно 45 пачок і так само відбувається з крабовими паличками – приблизно 20 упаковок в рік.
Це було в 16-му році. Ми розвиваємося – все круто. Ми крута країна. В 2017 році: майонез – 600 млн, мівіна – 15 млрд, крабові палички – 480 млн. Я прийшов на TED, тому що є багато соціальних проблем, і мені здається, що ця проблема – спільна для України. Зрозуміло, що ні майонез, ні мівіна, ні крабові палички не вбивають людей, і від цього ніхто не помре. Але це показує те, що навіть коли закінчується Новий рік, ми їмо одну й ту ж їжу. І ми проживаємо одне й те ж життя. Найчастіше ми не хочемо змінюватися в цілому, як нація. Але ось невеликий лафхак, як зробити так, щоб почати харчуватися трішки краще і смачніше. Для цього я розповім, як спрацює наш мозок. Тому що ми їмо все нашим мозком. Ми не їмо ротом.
У мозку є 5 основних факторів, через які ми отримуємо всю інформацію: це ніс, язик, очі, атмосфера та спогади – це 5 речей через які ми, так би мовити, відчуваємо смак. Візьміть шматок цедри, закрийте ніс і починаємо їсти. Що ми відчуваємо? Гіркоту – це працює язик, тепер відкриваємо ніс – апельсинка. Цей базовий експеримент, нібито зрозумілий, але суть набагато глибша. Все, що ви кладете в рот – це немає ніякого сенсу та аромату. Це просто, щоб щось потрапило у шлунок. А якщо хочете зробити вашу страву смачнішою – курочку чи рис або ще щось інше – дайте їй аромату: добавте цедри, розмарину. Бачите, що росте якесь дерево – квіти, зірвали, додали – і буде смачніше. Я розумію, що це дивно. Особливо, коли берете кульбабу, а там собачки гуляли. Не будемо про це. Просто знайте, що для того, щоб вже сьогодні зробити їжу смачнішою – просто відкрийте шухляду, де є тони спецій і додайте. Будь-яка ваша страва буде смачнішою. І цей експеримент це показує.
Ми дуже часто думаємо, що якщо красиво – значить смачно. А якщо не красиво – не смачно. Але насправді це абсолютно не так. Наш мозок нас просто обманює. Не вся красива їжа – смачна. І не вся некрасива їжа – не смачна. Просто знайте, що ваші очі вводять вас в оману. Вони плутають «красиво» і «смачно». Тому, якщо побачите некрасиву презентацію, наприклад, некрасивий холодець – попробуйте. Вам може бути противно, але він може бути смачним.
Два наступні фактор також дуже важливі – наші спогади. Бабусині вареники з вишні з дитинства, мамина смажена картопля, чорний хліб з маслом і сіллю. В мене те саме. Я як повар не розумів – взяв рецепт бабусі, відкрив старий збірник, а там вода, мука, кефір. І я такий: «Ні-ні, там має бути секретний інгредієнт, бабуся!». Його немає. Уся їжа, яку ви їли – це просто звичайна їжа. Я зателефонував психологу, коли готувався до TED, сказав: «Поясни в чому справа?». Мені сказали: «Женя, так це ж нейронні зв’язки.».
Ви знаєте, що наш мозок в дитинстві створює нейронний з’язок: «це смачно, тому що бабуся приготувала.». І ви живете цим все життя – це не погано. Просто знайте, що якщо ви любите олів’є або шубу, то вона не смачна, – це просто нейронні зв’язки, які створилися в дитинстві. От і все.
Це ж відбувається з нашою атмосферою – це 5 пункт. Атмосфера – це Новий рік. 12 година ночі, друзі, шум, ялинка, все круто, листочок, на якому пишемо бажання, і тут куранти «бах-бах», шампанське, підпалюємо, все горить, викидаємо швидко листочок в шампанське, випиваємо – клас. Ви взагалі колись думали в березні випити шампанське з папером? Або: «Мила зроби, будь ласка, чай з паленим папером.». Ви розумієте, що ви цього ніколи не робите? А на Новий рік – це так «ммм». Знаєте, чому? Нейронні зв’язки. Просто ми звикли так робити, і нам здається, що у нас немає іншого вибору. Немає нічого іншого.
Як і в занятті спортом, коли нам дуже важко спочатку, а потім стає легше. Як у вивченні мов нам треба перебороти себе, піти і щось зробити, почати читати, вчити – це важко, а потім стає легко. Те ж саме з їжею. Є такі два слова: креативність і експериментаторство. Якщо у вас є бажання змінити їжу, змінити свій підхід – вам треба треба почати креативити та експериментувати. Це і є інструменти в кулінарії – вам просто треба їх застосовувати. Для того, щоб розірвати старі нейронні зв’язки і створити нові – креативність допоможе вам. Ми дуже часто думаємо, що ми креативні у всьому: «Бачив яку я купив футболочку?». А потім, коли приходите на кухню: «Я не знаю, що готувати – приготує, що вмію.». І там наша креативність закінчується. Відповідь цьому дуже проста. Є три фактори, які вам заважають це зробити. Перший фактор – це час. Я думаю, що багато з вас думають, що немає часу, в 7,8,9 вставати, годувати дітей і це все важко – «я просто з’їм пиченько».
За той час, коли я з вами розмовляв, я приготував кус-кус з овочами. Немає часу, справді? Це ж насправді так просто. Я на сцені приготував страву, і це я не жартую. Ку-кус готується 3 хвилини, коштує дешевше мівіни на 1 гривню, якщо брати 1 кілограм.
Якщо ви зранку прокидаєтеся, і вам швиденько треба йти в душ – візьміть слайс курочки, в духовку його, самі в душ. Виходити з душу, а все вже готово. Або ввечері візьміть банан, киньте його в морозильну камеру, поспіть. Прокидаєтеся зранку, візьміть блендер і перебийте його, додайте трішки ягід, трішки горіхів – готовий смузібол. Час – це не проблема, а насправді є багато простих і крутих рішень.
Друге, це страх, що я буду голодний. «От, зараз почну щось робити і не поїм.». Купіть собі 300 г мигдалю і чотири енергетичних батончики. І тут ви готуєте, пробуєте – «фу» – викидаєте. Берете мигдаль, в ньому багато поживних речовин і вони вам замінять ту їжу, яка не вийшла. А завтра попробуйте заново. Я впевнений, що навіть з точки зору теорії ймовірності, у вас все вийде.
І третє – це нейронні зв’язки, по-іншому вони називають стереотипи. Якщо ми бачимо яблучка – то вони з корицею. Але чому ми ніколи не додаємо корицю в картоплю? Ви подумаєте: «Що за дурня?». А ви попробуйте це зробити. Якщо ви ніколи не їли картоплю з корицею – ваш мозок говорить: «Не треба, не треба, я нормально їв корочку з рисом.». А що ми робимо з гречкою? Варимо у воді. Але я знаю, що є деякі люди, які її замочують. Ви можете вночі перед сном її замочити у буряковому соці, в томаті, в пиві, у вині, в чаї. Ви можете все це замочити І лягти спати -прокидаєтесь, а у вас готова гречка. У цій більше корисних речовин, знаєте чому? Тому що ви її не варите і не вбиваєте ці всі молекули. Смачніше, корисніше, скоріше.
Оселедець з картоплею. А як ще їсти картоплю? Це ж так смачно! А ви ніколи не думали взяти оселедець і замаринувати його в чомусь? Додати хліба, цибулі. У вас вийде оселедець не з картоплею, а зовсім інший смак оселедця – і це дуже важливо.
Знаєте дуже часто кажуть, що буряк не можна їсти сирим. Зараз розповім вам секрет – можна. Берете сирий буряк – не варите, не запікаєте два години, навіщо? У нас немає часу. Буряк натерли, яблуко натерли, соняшникова олія, сіль – вуаля, готовий смачний салат за 3 хвилини. Чому ми цього не робимо? Тому що буряк не можна їсти сирим.
М’ясо їсти з варенням? Це не в Україні. Це нісенітниця. Але в Японії кислосолодкі соуси і м’ясо – «це круто, я люблю китайські страви», а в Україні – «ні».
Одного разу, коли ви будете їсти м’ясо візьміть звичайну відбивну і звичайне варення, яке є в кожного в кладовці, позавчорашнє або минулорічне. Візьміть ложечку і додайте, візьміть трішки базиліку або іншому ароматної травинки – і вуаля, спробуйте. І нудне м’ясо стане живим і абсолютно іншим.
Це такі маленькі речі, які дуже потрібні. Це перші кроки для того, щоб відчути, що їжа може бути іншою. І для того, щоб це зробити вам потрібно креативити. Але ще раз скажу, що це справа не одного дня: прийшли, покреативили – і все. Креативність – це цілий шлях. Вам треба на нього стати, йти один, два, три місяці і креативити – і не збиватися з цього шлях.
Хочу, що ви цього вечора прийшли додому і заборонили собі робити те, що ви робите зазвичай. Якщо ви варите картоплю – скажіть «ні, сьогодні цього не буду робити». Один раз. Або якщо ви будете їсти вермішель або пасту – скажіть «ні, я не буду цього робити», або гречку – «ні, я не буду її варити». Перші дві секунду мозок буде панікувати – він не буде знати, що робити. Але потім він дасть вам прекрасне рішення. Саме так ми кухарі створюємо нові страви. Ми просто забороняємо собі готувати те, що робили раніше. Тяжко-важко, але через деякий час виходять шедеври. І дуже важливо, коли ви прокинетеся зранку, коли ви зранку побачите сонячне світло забороніть собі не снідати. Скажіть «я забороняю собі не снідати», і півтори хвилини у вас буде паніка. А потім у вас буде рішення, тому що так відбуваються зміни в окремій особистості – у вас. Люди довкола також побачать це і будуть змінюватися. Просто почніть це робити, а через пів року подивіться навколо – ваше життя і життя ваших близьких буде іншим.
0 коментарів