Англійська мова швидко стає універсальною мовою, і технологія миттєвого перекладу щороку вдосконалюється. То навіщо турбуватись вивчення іноземної мови? Професор і лінгвіст Колумбійського університету Джон Макхортер розділяє чотири заманливі переваги вивчення іноземної мови.
Мова, якою я зараз розмовляю, стає глобальною універсальною мовою, на добро чи зло. Дивімося правді в очі. Це мова інтернету, мова фінансів, мова контролю руху повітряного простору, популярної музики, дипломатії – англійська всюди.
Так, путунхуа розмовляє більше людей, але англійську вивчає більше китайців, ніж англомовних людей – китайську. Останнє, що я чув, це те, що в Китаї є двадцять університетів, де викладають англійською. Англійська охоплює все.
Крім цього, було передбачено, що в кінці століття майже всіма мовами, які існують сьогодні – а їх є близько 6000 – не будуть розмовляти. Залишиться лише декілька сотень мов. До того ж, настав момент, коли миттєвий переклад живого мовлення не тільки можливий, а й щороку кращає.
Навіщо я вам це розповідаю? Бо ми досягаємо моменту, де виникне запитання: нащо нам вчити іноземні мови, крім англійської? Навіщо вивчати іншу мову, коли вже дійшло до того, що майже кожен зможе спілкуватися однією мовою?
Я думаю є багато причин, але спочатку я хочу звернутися до того, що ви, швидше за все, вже чули, тому що це небезпечніше, ніж ви думаєте. Це думка про те, що мова спрямовує ваші думки, що словник і граматика різних мов дають кожному різний вид наркотичних галюцинацій, так би мовити. Це дивовижно приваблива ідея, але, до певної міри, суперечлива.
Вона не повністю відповідає дійсності. Наприклад, у Франції та Іспанії слово “стіл”, з якихось причин, жіночого роду. Отже, “la table,” “la mesa” – до цього треба просто звикнути. Дослідження показали: коли мовця однієї з тих мов запитали, як би він уявив стіл, який говорить, тоді набагато частіше, ніж просто випадково, француз чи іспанець відповідав, що стіл говорив би високим і жіночим голосом. Отож, якщо ви француз чи іспанець, то для вас стіл, так би мовити, є дівчиною, якщо ж ви англієць – усе навпаки.
Класні дані, і багато людей казатимуть що це означає, що якщо ви говорите однією з цих мов, то маєте певний світогляд. Але будьте уважні – уявіть, що хтось розглядає нас під мікроскопом, усіх нас, хто говорить англійською як рідною мовою. Яке світосприйняття походить з англійської мови?
Наприклад, візьмемо англійського мовця. Вгорі на екрані – Боно. Він розмовляє англійською. Я вважаю, що у нього є світогляд. Це Дональд Трамп. Він також розмовляє англійською.
І тут є пані Кардаш’ян, і вона англомовна також. Отож є три мовці. Який світогляд у цих трьох людей? Який світогляд, сформований через англійську мову, об’єднує їх? Це дуже важкі поняття. І поступово виникає консенсус, що мова може формувати думку, проте це відбувається на тонкому, психологічному рівні. Це не означає, що вам дають іншу пару окулярів.
І якщо це справді так, тоді навіщо вчити мови? Якщо це не змінює вашого способу мислення. Якими можуть бути інші причини? Є кілька. Одна з них – якщо ви хочете сприймати культуру, поринути в неї, стати її частиною, то, байдуже, впливає мова на культуру чи ні – а в цьому є сумніви – якщо ви хочете прийняти культуру, то маєте контролювати до певної міри мову, в якій ця культура існує. Іншого виходу немає.
Є цікаві приклади з цього приводу. Раджу їх пошукати. Отож, у фільмі режисера Дені Аркана – читайте англійською на сторінці “Дені Ар-кан”, якщо ви захочете пошукати інформацію про нього. Він зняв фільм “Ісус із Монреаля”. І багато героїв – яскраві, смішні, пристрасні, цікаві франко-канадці. Французькі жінки. Наприкінці фільму є сцена, де вони везуть друга до англомовної лікарні. У лікарні вони мають говорити англійською. Вони говорять англійською, але це не їхня рідна мова, і вони воліють нею не розмовляти. Вони розмовляють нею повільніше, з акцентом, без фразеологізмів. Раптом ті персонажі, в яких ти закохався, стають лушпинням, тінями самих себе.
Поринути в культуру і сприймати людей тільки через таку завісу – означає так і не відчути культури по-справжньому. Отож, враховуючи те, що з часом залишиться тільки сотня мов, їх треба вивчати хоча б тому, що вони є квитками, які дарують вам змогу долучитися до культури людей, які ними говорять, адже це їхній код. Отож, це одна причина.
Друга причина: було доведено: якщо ви розмовляєте двома мовами, ви менш схильні до деменції й, ймовірно, краще виконуєте кілька завдань одночасно. Ці характеристики визначаються з самого малку, тому ви тепер розумієте, чому варто вчити дітей іноземної мови. Двомовність – корисна для здоров’я.
І третя причина – вчити мови страшенно весело. Значно веселіше, ніж кажуть. Наприклад, арабською “kataba” – він писав, “yaktubu” – він пише, вона пише. “Uktub” – пиши, в наказовому способі. Що спільного мають ці речі? Спільне в них те, що приголосні стоять посередині слів, як стовпи. Вони стоять нерухомо, а голосні танцюють навколо приголосних. Хто б не хотів влаштувати їм танці у власному роті? Таке є в івриті, а ще в основній мові Ефіопії – амхарській. Кумедно.
Або ж коли мови мають різний порядок слів. Вивчати, як розмовляти мовами з різним порядком слів – це наче їхати за кермом на іншій стороні вулиці в певних країнах, або ж нанести навколо очей маску і відчувати пощипування. Мова може дати вам ті ж відчуття.
Наприклад, “Кіт в капелюху повертається”. Книжка, до якої ми часто повертаємось, така як “Мобі Дік”. Цитати звідти: “Ти знаєш, де я знайшов його? Ти знаєш, де він був? Він їв торт у ванній. Так, він там був!” Добре. Тепер, якщо ви вивчаєте китайську, то маєте розповідати цей вірш так: “Ви можете знати, де знайшов я його? Він у ванній був, торт наминав, Не помилився я, наминав, жував!” Клас. Уявіть, що ви могли б цим займатися роками.
Ви коли-небудь вивчали камбоджійську? Я також ні, але якби вивчав, то б вимовляв не якийсь там нещасний десяток голосних, як в англійській мові, а цілих 30 різних голосних, які крутяться і вирують у ротах камбоджійців, як бджоли у вулику. Ось що таке вивчати мову.
І ще одне: ми живемо в епоху, коли вивчити іноземну мову ще ніколи не було так легко. Раніше вам доводилося йти в клас, і там був старанний вчитель, обдарований наставник, але ж він працював у конкретні години, і ви мали ходити саме в той, конкретний час. Ви повинні були йти до класу. Якщо у вас не було такого – ви мали грамплатівку. Я ‘їв зуби на цьому. На пластинці була певна кількість записів, або на касеті, чи навіть на древньому об’єкті, відомому як компакт-диск. Крім цього, у вас були книжки, з яких було мало користі. Все виглядало саме так.
Сьогодні ви можете прилягти – лягти на підлогу у вітальні, попиваючи бурбон, і вивчати мову, яку забажаєте з чудовими програмами, такими як Rosetta Stone. Я дуже рекомендую менш відому програму Glossika. Ви можете займатися в будь-який час, тому можете працювати ефективніше й більше. Можете собі щоранку дарувати задоволення різними мовами. Я щоранку читаю комікс про Ділберта різними мовах; це вдосконалює мої навички. Мені б це не вдалося 20 років тому, коли ідея про будь-яку мову, що лежить у вашій кишені і приходить просто з вашого телефону, звучала б як наукова фантастика для геніїв.
Тому я дуже рекомендую вивчати інші мови, крім тої, якою я говорю, бо ще ніколи не було ліпшої нагоди для цього. Це страшенно весело. Це не змінить вашого способу мислення, зате, безумовно, розпалить ваш розум.
0 коментарів